Сьогодні члени Кабінету міністрів починають серію звітів про виконану за рік роботу − виконання Плану дій уряду та успіхи в просуванні реформ. За день до цього марафону доповідь про діяльність уряду − в її тіньовій частині − на антикорупційному форумі презентував губернатор Одеської області Міхеїл Саакашвілі.
Саакашвілі представив структуру української корупції на загальну суму $5 млрд, позначивши найбільш масштабні схеми та їх вигодонабувачів. Основних збитків державі завдають, за даними губернатора, концерн «Укрспирт» ($240 млн, вигодонабувач − Андрій Іванчук), Одеський припортовий завод, «Енергоатом» та інші підприємства ($700 млн, вигодонабувач − Микола Мартиненко), «Укрзалізниця» ($2,2 млрд через занижених тарифів на перевезення вантажів, вигодонабувач − Ринат Ахметов), «Укрнафта» ($2,5 млрд, вигодонабувач − Ігор Коломойський). За словами Саакашвілі, до тіньових операціях також причетні Давид Жванія та Дмитро Фірташ. «А Яценюк охоплює все на вершині», − заявив губернатор.
Міхеїлу Саакашвілі вже дорікнули в незбалансованості звинувачень − у них він зосередився на оточенні прем’єр-міністра, обійшовши мовчанням бізнесменів, наближених до президента. Крім того, він міг бути упередженим, зважаючи на власні прем’єрські амбіції. В останні тижні «молода команда» Саакашвілі говорить про переїзд до Києва як про вирішену справу. «Вони вже на валізах, мало не з квартир виписалися», − коментує наш співрозмовник, знайомий із ситуацією в команді губернатора Одеської області.
Станом на кінець минулого тижня найбільш імовірним сценарієм у політикумі вважалося збереження за Арсенієм Яценюком посади прем’єр-міністра − якщо не через особисті достоїнства фігуранта, то зважаючи на відсутність компромісної кандидатури наступника. Чи можуть змінити цю розстановку сил гучні викриття одеського губернатора?
Незважаючи на резонанс, який викликали заяви Міхеїла Саакашвілі, нічого принципово нового він не повідомив. Всі озвучені ним схеми та прізвища не раз фігурували в матеріалах журналістських розслідувань і звучали з трибуни парламенту. «У політичному середовищі це не сенсація. Але з іншого боку, вперше про це заговорила посадова особа і лідер громадської думки», − підкреслює Олександр Черненко, депутат від БПП.
Самі фігуранти звинувачень реагують на них із різним ступенем спокою. Екс-нардеп Давид Жванія, якого Саакашвілі називає партнером по схемах Миколи Мартиненка, запевняє, що до подій на підприємствах не має ніякого відношення. І наводить незаперечний аргумент: «Якби Яценюк знав, що хтось має до мене хоча б найменший стосунок − він би його на роботу двірником не взяв!» − каже він. Звинувачення прем’єра в причетності Жванії до якихось схем може робити тільки людина, не обізнана в політичній історії України, наголошує він. «Людина, яка завжди воювала за те, щоб Арсеній Петрович не був прем’єр-міністром − і раптом у нас така любов, − дивується він. − Я кілька разів коментував, що мене нічого не пов’язує з Миколою Вадимовичем Мартиненком. Це самостійний персонаж із самостійними рішеннями, тому нехай розбираються самі. Я просто тихий спостерігач, на жаль».
При цьому, незважаючи на огульні звинувачення, в головній тезі Жванія підтримує одеського губернатора: «Я вважаю, що уряд давно неефективний, і його слід замінити − це факт. Просто не дуже розумію, чому Саакашвілі займається українським Кабміном, було б логічно, якби він займався грузинським урядом», − зазначає Жванія.
Опозиційний політик Борис Колесніков, коментуючи звинувачення Саакашвілі в частині занижених тарифів на залізничні перевезення, назвав їх голослівними і не співвідносними з реаліями української економіки. «В умовах стагнуючого металургійного ринку введення світових тарифів на залізничні перевезення означає зупинку стратегічно важливих підприємств», − підкреслює він.
В цілому, опитані Forbes експерти не вважають заяви, що прозвучали в Одесі, вироком уряду. «Звичайно, звинувачення в корупції − це серйозний мінус. Україна має приклади, коли такі заяви призводили до відставок і криз. Але з іншого боку, були заяви, після яких люди залишалися на своїх місцях і нічого не змінювалося», − каже політолог Олексій Гарань.
Черненко підкреслює, що визначати долю прем’єра буде парламент, у якому хоч і є певне невдоволення роботою КМУ, але також гостро стоїть питання збереження коаліції. «Сказати, що після заяв Саакашвілі відставка Яценюка − питання вирішене, не можна», − вважає він.
Без «Народного фронту» зберегти коаліцію практично неможливо, і це дає шанс Арсенію Яценюку «пережити зиму». Правда, катастрофічний рейтинг прем’єра сам по собі зменшує можливості для маневрів. «Зараз він виглядає, не як рівний президенту і його партії, а як молодший партнер у коаліції. І звинувачення в корупції ще більше послаблюють позиції Яценюка», − каже Гарань. На його думку, найбільш імовірні наслідки демаршу Саакашвілі − скорочення лобізму інтересів олігархів або перерозподіл вигод від цієї діяльності. «Для Яценюка зараз непроста пора для прийняття рішень, але шанс залишитися є, якщо він зможе вийти з-під вогню критики, а не приверне ще більше стріл», − зазначає експерт.
Те, що звинувачення пролунали в день приїзду в Україну Джо Байдена − швидше фактор тиску на самого прем’єра, ніж меседж віце-президенту США, який обізнаний про успіхи українського уряду як мінімум не гірше за одеського губернатора. «Якщо раніше позиція США полягала в тому, що між Порошенком і Яценюком має бути взаємна співпраця, то зараз у Заходу накопичилося багато запитань до уряду. На жаль, Яценюк не показав свого реформаторського потенціалу», − резюмує Гарань.
Представники «Народного фронту» вчора були недоступні для коментарів. У традиційних «10 хвилинах з прем’єр-міністром» Арсеній Яценюк теми звинувачень Міхеїла Саакашвілі не торкався.
Безвідносно до звинувачень Саакашвілі, представникам уряду Яценюка у звітах цього тижня буде складно представити переконливі докази реформ. «Навіть якщо говорити про міністерство внутрішніх справ та їх нову патрульну поліцію − це не реформа як така. Якщо співвіднести кількість нових поліцейських − не більше 10-ти тисяч, і загальний чисельний склад МВС у 300 000, ми розуміємо, що насправді ніякої реформи не відбулося», − каже політолог Віталій Бала.
За його словами, найкращий індикатор змін − позитивні зрушення в житті окремо взятого громадянина, і за цим показником роботу всіх без винятку міністерств можна описати словом «провал». «Особливо видно цей провал у Міністерстві економічного розвитку. Простий приклад − бюджет мав готуватися саме з позиції цього міністерства, але цього не відбувається», − каже він.
Борис Колесніков також зазначає, що «гаманці − найкращі монітори», і виходячи з особистого добробуту, кожен українець може об’єктивно оцінити роботу Кабміну.
«В цілому, немає стратегії виходу з кризи. Традиційні ринки втрачено, нові не знайдено. Соціальні питання не вирішені. Питання війни на сході теж не вирішене. Втрачено транзит, а без транзиту Україна не використовує свою геополітичну перевагу», − перераховує він основні проблеми.
Він зазначає, що на Банковій лежать десятки кілограмів досліджень, перетворених на макулатуру, де прописано поетапні плани впровадження реформ, але ніхто не поспішає їх реалізовувати.
Сергій Терьохін, колишній міністр економіки України, аналізуючи роботу економічного блоку Кабміну, пропонує розпочати реформи з того, щоб скасувати Мінекономіки. «Міністерство економіки в тому вигляді, як зараз − це нікому не потрібна штука, хоча це близько 14-ти тисяч людей на зарплаті. Але скажіть, чим зараз займається це міністерство? Нічим. Сьогоднішній міністр розповів, що вони довго займаються дерегуляцією бізнесу. Але для цього існує маленьке бюро в уряді», − стверджує він. Контроль над тендерами, які раніше здійснювало Мінекономіки, передано Антимонопольному комітету, а просуванням українських товарів за кордон завідує Міністерство закордонних справ. «Так навіщо вони потрібні? Потрібно скоротити хоча б третину цього міністерства!» − упевнений він.
У частині податкових баталій Терьохін вважає, що перемога не дісталася жодної зі сторін. «З одного боку антисоціальний проект Мінфіну, з іншого − навіть більш антисоціальний проект Комітету Южаніної. Обидва проекти пропонують зменшити ставки, але не звертають уваги на базу, − каже він. − Якщо все-таки уряд піде на повномасштабну реформу податкового права, тоді у нас в наступному році ніхто не принесе гроші для того, щоб, наприклад, побудувати нове виробництво і дати робочі місця».
В цілому, всі експерти сходяться на думці, що точкові відставки − якими б вони не були − не вирішать проблем української економіки, оскільки міняти потрібно всіх. Активно тиражоване політиками твердження, що результат реформ буде видно через 5-10 років, не витримує ніякої критики, оскільки є вірним лише для фундаментальних реформ, в той час як не відбувається ніяких. «Якщо глава уряду не пішов зі своєю політичною партією на вибори − ось це реальний результат всієї діяльності Кабінету міністрів», − підкреслює Бала.
…
