Чи подарують нам безвізові подорожі, якщо у Львові відкрився найбільший візовий центр.
Минулого тижня у Львові відкрився найбільший в Україні візовий центр, який обслуговує 11 країн. А ще тижнем раніше в пресі вирували пристрасті, пов’язані з іноземним походженням візових операторів. Саме час з’ясувати, що відбувається на ринку візових сервісів в Україні, навіщо посольства віддають “на відкуп” свої функції, і чим візові центри будуть займатися в разі вступу в силу безвізового режиму з ЄС.
5 лютого консули відразу декількох країн – Польщі, Чехії, Німеччини – зустрілися у Львові, щоб урочисто відкрити найбільший в Україні візовий центр. Правда, подія була, по суті, чисто протокольною, оскільки де-факто львівський візовий центр функціонує вже три місяці. Навіщо відкривати найбільший в країні візовий центр за півроку до передбачуваного вступу в силу безвізового режиму?
До середини минулого десятиліття документи на візи приймалися виключно в посольствах і консульствах, розташованих, як правило, в столиці. Жителям інших міст доводилося їздити за візами до Києва, втрачаючи час не тільки в поїздках, але і в чергах, які рік від року ставали все довшими.
У якийсь момент дипломатичні місії найбільш відвідуваних країн зрозуміли, що просто перестають справлятися зі зростаючим потоком туристів, а розширювати власні візові відділи їм не дозволяють ні площі приміщень, ні обсяги фінансування, одержувані від своїх урядів. Ось тоді і з’явилася ідея передати всю “паперову” роботу на аутсорсинг, залишивши за собою лише прийняття рішень – видавати чи не видавати візу в кожному конкретному випадку.
Першими по шляху візового аутсорсингу пішли Бельгія і Нідерланди – їх візові центри були відкриті в 2007 році. Досвід виявився вдалим, і незабаром прикладу колег з Бенілюксу послідували дипмісії інших європейських країн. На сьогоднішній день систему прийому та видачі документів через візові центри впровадили дипломатичні представництва 15 держав. Такі центри відкриті в 16 містах України, беручи до уваги три міста (Сімферополь, Донецьк і Луганськ), які виявилися на окупованих територіях, – візові центри там тимчасово не працюють.
У новому візовому центрі у Львові представлені інтереси аж 11-ти держав: заявники можуть подавати документи на оформлення віз до Польщі, Німеччини, Болгарії, Греції, Словенії, Чехії, Литви, Бельгії, Нідерландів, Хорватії та Канади. Загальна площа візового центру 2600 кв.м., він займає цілий поверх торгової будівлі. Для обслуговування заявників відкриті 109 вікон, але основна частина – понад 50 – припадає, що очікувано, на польський сектор.
За день візовий центр здатний обслужити 3000 осіб, при цьому працює електронна черга, час очікування в якій не повинен перевищувати 15 хвилин.
Так кому ж в підсумку українці віддають документи? На ринку візового обслуговування працюють на поточний момент 4 компанії, які були обрані урядами зарубіжних країн для представлення своїх інтересів на території України: TLSContact, VMS, “Поні-Експрес” і VFS Global. Ці компанії вибираються на відкритих тендерах, умови яких визначаються виключно організаторами – дипломатичними місіями. Ні МЗС України, ні будь-які інші урядові установи прямого відношення до цього не мають.
Жоден з цих чотирьох брендів не є українським, а деякі навіть не мають офіційно зареєстрованих в Україні дочірніх компаній. Але це не унікально-українська ситуація – аналогічна картина спостерігається і в Росії, і в Казахстані і в інших країнах зі свідомо високим рівнем корупції. Місцевий бізнес до візового аутсорсингу посольства намагаються просто не підпускати. Чому – відповідь очевидна, хоча самі дипломати від неї ввічливо ухиляються.
Компанія TLSContact є частиною французького телекомунікаційного холдингу Teleperformance, головний напрямок діяльності якого – будівництво та експлуатація call-центрів (понад 230 в 62 країнах світу). В Україні TLSContact управляє візовими центрами Великобританії і Швейцарії.
Компанія “Поні-Експрес”, що представляє інтереси Словаччини та Латвії, – це дочірнє підприємство російської кур’єрської служби з однойменною назвою. Основним бенефіціаром цієї компанії є відомий російський олігарх Олег Дерипаска.
Італійська компанія VMS (Visa Management Service) управляє, відповідно, візовими центрами Італії. За деякими відомостями, компанія афілійована з відомою фінансовою групою Intesa Sanpaolo. Цю інформацію побічно підтверджує той факт, що всі візові центри в Україні VMS відкриває на базі відділень “Правекс-Банку”, єдиним акціонером якого є якраз Intesa Sanpaolo.
Найбільший “клієнтський портфель” – 18 країн – у міжнародної компанії VFS Global. По суті саме ця компанія свого часу придумала саме поняття “візовий аутсорсинг” і, по суті, заснувала цей ринок ще в 2001 році. VFS Global – частина найбільшого міжнародного туристичного холдингу Kuoni Group, який в цьому році відзначає своє 110-річчя. Штаб-квартира Kuoni Group знаходиться в Цюріху (Швейцарія), головний офіс VFS Global розташований в Дубаї (ОАЕ), а міжнародний центр технічної підтримки – в Мумбаї (Індія). Клієнтами VFS Global є уряди 48 держав, в інтересах яких візові центри функціонують в 124 країнах світу.
Саме навколо VFS Global пару тижнів назад вирували пристрасті через звинувачення компанії в роботі через третіх осіб, які, в свою чергу, імовірно мають відношення до офшорної компанії. Підозри викликав чек про оплату послуг візового центру, на якому було вказано іншу юридичну особу – ПП “Вiзовій Сервic Центр”. У компанії VFS до цієї історії ставляться більш ніж спокійно і з легкістю її коментують.
“У багатьох країнах, у тому числі в Україні, VFS працює спільно з партнерами – компаніями, що управляють, – пояснює менеджер VFS в Україні Аміт Кумар Шарма. – Ми залучаємо їх, в першу чергу, для будівництва і ремонту приміщень візових центрів, оскільки сама VFS Global не займається будівництвом. і іноді передаємо частину технічних функцій, таких, наприклад, як підбір персоналу або прийом платежів від заявників. Ці компанії обов’язково присутні в наших конкурсних заявках і затверджуються дипломатичними місіями, чиї інтереси представлені в Сервісно-візових центрах. Фірма “Вiзовий Сервic Центр“- одна з таких компаній-партнерів, причому в Україні ми працюємо з нею вже більше 7 років”.
Строго кажучи, VFS Global – це IT-компанія, яка розробляє програмні платформи, системи безпеки і технології обробки візових звернень, а також забезпечує збір персональних даних заявників і захищену передачу цих даних консульствам. Візовий центр приймає у заявника документи, перевіряє їх на відповідність вимогам консульства, приводить до єдиного узгодженого формату відображення, і відправляє в консульство. Все, далі працюють консули. У всьому світі дипмісія залишається єдиною інстанцією, яка приймає рішення – видати чи ні запитану візу. Сервіс-провайдер на це рішення впливатиме ніяк не може.
“При цьому, підписуючи контракт з дипмісією, VFS бере на себе повну відповідальність за збереження і захист персональних даних, – додає Аміт Кумар Шарма. – Вивіска VFS Global на візовому центрі, означає, що абсолютний контроль за всіма процесами здійснює тільки одна компанія”.
За словами пана Шарма, ключові менеджери візових центрів призначаються тільки компанією VFS Global. Весь процес роботи центру підпорядкований єдиним технологіям і стандартам якості обслуговування аплікантів. Супервайзор VFS в режимі постійного моніторингу строго стежать за дотриманням цих стандартів, особливо в частині захисту інформації та персональних даних. Всі відомості надходять до консульств за закритими каналами зв’язку; комп’ютери співробітників, які беруть документи і знімають біометричні дані заявників, які не мають ні доступу в інтернет, ні будь-яких портів для підключення зовнішніх запам’ятовуючих пристроїв, навіть зробити знімок екрана на такому комп’ютері неможливо. Ефективність систем інформаційної безпеки VFS Global підтверджується не тільки міжнародними сертифікатами ISO, які вивішені в залі Львівського візового центру, а й відсутністю будь-яких серйозних інцидентів за весь час роботи компанії на світовому ринку візового аутсорсингу – цей факт особливо підкреслювали консули, які виступали на церемонії відкриття.
В інших великих візових центрах сервісні функції також можуть бути розподілені між кількома субпідрядниками. Наприклад, у Львові платежі приймають два польських банки – Kredobank і Idea Bank. Окремо працюють фірми, що продають страховки, послуги кур’єрської доставки, які обслуговують автомати з продажу кави, прохолодних напоїв і снеків. Ці фірми об’єднує одне: всі вони були заявлені на тендерах як партнери VFS Global і працюють за погодженням з консульствами, і всі підкоряються правилам і внутрішнім законам VFS.
Що ж стосується перспектив запровадження безвізового режиму, який, очевидно, істотно скоротить заробітки всієї “великої четвірки”, варто враховувати, що в Україні досі не присутні посольства цілого ряду країн, і сьогодні для подачі документів на візу в ці країни українцям потрібно вирушати в Москву або Варшаву. Так що, очевидно, якщо Україна нарешті дочекається безвізового в’їзду в Європу, то ні новий центр у Львові, ні вже існуючі центри в Києві та інших містах України не залишаться без роботи – просто звичні назви країн ЄС зміняться на більш екзотичні.
…
